Тридцять третій хорова капела «Почайна»

Це восьмий компакт диск хорової капели «Почайна» НАУКМА. На ньому залисані аудіо та відео версії ораторії «Тридцять третій» у виконанні капели та Державного естрадно-симфонічного оркестру України (художній керівник та диригент Віктор Здоренко).

Автор музики Олександр Яківчук використав різні засоби композиторської виразності — від традиційно класичної до сучасної, а драматична поезія Василя Юхимовича стала багатою, емоційно проникливою основою твору. Фактично це оповідання про страшний злочин тоталітарного режиму проти українськоro народу. Для зображення трагічних подій 33-го року автори знайшли такі форми і засоби їх розкритгя, які створюють глибинні роздуми у слухача, що не руйнують, а вселяють віру в майбутне українськот народу.

Аранжування для симфонічного оркестру в 2003 році зробив відомий сучасний композитор Віктор Степурко. Прем’ерні виконання Ораторії відбулися 22 листопада 2003 р. в Національній опері України та 13 грудня 2003 р. в Національному будинку органної та камерної музики.
1 частнна

Госпоци, помилуй, і спаси рабів своїх, Господи!

Дай же царство їм небвсие за земнії муки і со святими упокой!

Тридцять третій рік! Проклятий Госnодом Боrом! Тридгwть третій рік!

2 частина

Ой, у вік новий, з яких доріг привів нас триццять третjй рік?

Хоч дід Мороз добро в сакви набрав для Кисва й Москви,

Не відав дід, що в диі важкі нам гризти кору та шишки, ой!

Ой, у вік новий, з яких доріг прквів нас тридцять третій рік?

До бубки зернини, дотла — що там бабський плач-голосіння?!

Все мела «Червона мітла», не лигпала і жменьки насіння! Ой! І в діжку зазирала… і в глечик, і в сівник…

І з миски висипала: » Зась вам їсти!»

Усіх трусили — владний… Представник!

І свої «запеклі агггивісти»

Тридцять третій рік…

Що в села забра.ча — здала, ні Тимку на хліб, ні Тарасу.

Ой, пройшла «Червона мітла», промітала Голоду трасу.

Господи, помилуй!
3 частина

Лийся, водо — біда, лопоти, лопата лободо!

Лобода та вода — голодайкам у селі їда!

Що молоть для малих? Що варити? Геть усе змели!…

Гори у «Заготзерні», а вам ні а засіках, ні в стврні!

Для села й слободи хліб з кори полови й лободи! …

Хоч ковтай, хоч кричи, — голодайкам, як терпуг, харчі.

4 частнна

За Адама, за Дмитра й Арона… За Ацель, Олен, Оксян, Докій…

Не співала півча похоронна, не дзвонили дзвони за вПокій.

Боже милосердний, де амвони? Перед зором кволих рій химер…

Не дзвонили, не дзвоггили цзвони, ой був, та sмер!…

Всюди кволі й мертві… Як збагнете, — страшно… де опух бідняк, а де куркуль?..

Од тих дзвонів тріснула б планета наша, потемніли б щоки двох півкуль!…

Ганни, Ольги, Клими, Ларивони — на долівках, лаsах в землю — нкць…

Не дзвонили цзвони похоронно, ой, бо оц сліз розrглавилася мідь!

Обрію новітніх днів червоних… Хмари на очима, плин химер…

Не цзвонили дзвони похоронно, ой був, та вмер…

5, б частини

Його називали ми «Батьком народів», «великим і мудрим Вожцем».

Він все вигрібав у коморі й троді, правитель, вусатий шатен!

Він кроа’ю заляпав і Серп наш і Молот, гасив наш родииний вогонь.

Заслання в Сибір і заклаиня у Голол на совісті чорній його!

Йому підлягали війна й оборона, безмовна й безмеясна земли…

Зажив після смерті корони Нерона тиран під стіною Кремля!

Де пшениия росте густа на полях оддалік Грушового, —

Не минаймо тоrо Хреста на могилі села неживоro…

Сумно Ворскла тече і Сула, стоггге світ понад Пслом і Хоролом.

Скрізь із Голодом Смерть пройшJга, біля кожноro міста й села…

Встань, народе, бсз ліку й числа, хором траурним, пам’ятним колом!

Стань вінком, стань Житrя ореолом,

Бо засуджено зло і проміниться Правца, Правда -жива!

Господи, помилуй, і спаси рабів твоїх, Госпоци!

Дай же царство їм небесне за земнії муки і со святими упокой!