Це восьмий компакт диск хорової капели “Почайна” НАУКМА. На ньому залисані аудіо та відео версії ораторії “Тридцять третій” у виконанні капели та Державного естрадно-симфонічного оркестру України (художній керівник та диригент Віктор Здоренко).
Автор музики Олександр Яківчук використав різні засоби композиторської виразності – від традиційно класичної до сучасної, а драматична поезія Василя Юхимовича стала багатою, емоційно проникливою основою твору. Фактично це оповідання про страшний злочин тоталітарного режиму проти українськоro народу. Для зображення трагічних подій 33-го року автори знайшли такі форми і засоби їх розкритгя, які створюють глибинні роздуми у слухача, що не руйнують, а вселяють віру в майбутне українськот народу.
Аранжування для симфонічного оркестру в 2003 році зробив відомий сучасний композитор Віктор Степурко. Прем’ерні виконання Ораторії відбулися 22 листопада 2003 р. в Національній опері України та 13 грудня 2003 р. в Національному будинку органної та камерної музики.
1 частнна
Госпоци, помилуй, і спаси рабів своїх, Господи!
Дай же царство їм небвсие за земнії муки і со святими упокой!
Тридцять третій рік! Проклятий Госnодом Боrом! Тридгwть третій рік!
2 частина
Ой, у вік новий, з яких доріг привів нас триццять третjй рік?
Хоч дід Мороз добро в сакви набрав для Кисва й Москви,
Не відав дід, що в диі важкі нам гризти кору та шишки, ой!
Ой, у вік новий, з яких доріг прквів нас тридцять третій рік?
До бубки зернини, дотла – що там бабський плач-голосіння?!
Все мела “Червона мітла”, не лигпала і жменьки насіння! Ой! І в діжку зазирала… і в глечик, і в сівник…
І з миски висипала: ” Зась вам їсти!”
Усіх трусили – владний… Представник!
І свої “запеклі агггивісти”
Тридцять третій рік…
Що в села забра.ча – здала, ні Тимку на хліб, ні Тарасу.
Ой, пройшла “Червона мітла”, промітала Голоду трасу.
Господи, помилуй!
3 частина
Лийся, водо – біда, лопоти, лопата лободо!
Лобода та вода – голодайкам у селі їда!
Що молоть для малих? Що варити? Геть усе змели!…
Гори у “Заготзерні”, а вам ні а засіках, ні в стврні!
Для села й слободи хліб з кори полови й лободи! …
Хоч ковтай, хоч кричи, – голодайкам, як терпуг, харчі.
4 частнна
За Адама, за Дмитра й Арона… За Ацель, Олен, Оксян, Докій…
Не співала півча похоронна, не дзвонили дзвони за вПокій.
Боже милосердний, де амвони? Перед зором кволих рій химер…
Не дзвонили, не дзвоггили цзвони, ой був, та sмер!…
Всюди кволі й мертві… Як збагнете, – страшно… де опух бідняк, а де куркуль?..
Од тих дзвонів тріснула б планета наша, потемніли б щоки двох півкуль!…
Ганни, Ольги, Клими, Ларивони – на долівках, лаsах в землю – нкць…
Не дзвонили цзвони похоронно, ой, бо оц сліз розrглавилася мідь!
Обрію новітніх днів червоних… Хмари на очима, плин химер…
Не цзвонили дзвони похоронно, ой був, та вмер…
5, б частини
Його називали ми “Батьком народів”, “великим і мудрим Вожцем”.
Він все вигрібав у коморі й троді, правитель, вусатий шатен!
Він кроа’ю заляпав і Серп наш і Молот, гасив наш родииний вогонь.
Заслання в Сибір і заклаиня у Голол на совісті чорній його!
Йому підлягали війна й оборона, безмовна й безмеясна земли…
Зажив після смерті корони Нерона тиран під стіною Кремля!
Де пшениия росте густа на полях оддалік Грушового, –
Не минаймо тоrо Хреста на могилі села неживоro…
Сумно Ворскла тече і Сула, стоггге світ понад Пслом і Хоролом.
Скрізь із Голодом Смерть пройшJга, біля кожноro міста й села…
Встань, народе, бсз ліку й числа, хором траурним, пам’ятним колом!
Стань вінком, стань Житrя ореолом,
Бо засуджено зло і проміниться Правца, Правда -жива!
Господи, помилуй, і спаси рабів твоїх, Госпоци!
Дай же царство їм небесне за земнії муки і со святими упокой!